Текст коллеги Дмитрия Киселевского- лучшее на тему того, что было сказано по поводу ситуации вокруг оборонных закупок.
Привожу полностью:
"А чи була зброя?
Український публічний дискурс хворий. І це лякає.
Політики, журналісти, активісти, лідери думок – всі обговорюють кадрові зміни в Агенції оборонних закупівель.
Чи правильно була створена наглядова рада? Чи мав міністр погодитись з рішенням наглядової ради чи не мав? Чи мав він право відкликати членів Наглядової ради? Чи відповідає це принципам корпоративного управління? Що скажуть іноземці? Саме це стало головним предметом обговорення про Агенцію оборонних закупівель.
Черговий приклад підміни мети засобами її досягнення. Наявність чи відсутність наглядової ради в публічній дискусії є важливішим предметом, ніж виконання установою свого базового призначення.
Головна функція Агенції оборонних закупівель – зброя. Перший і основний критерій її роботи – зброя є чи нема. Процедури – це засіб. Антикорупція – засіб. Навіть ціна є вторинною, хоча і важливою. Ключовим є фактична наявність зброї на складах Міноборони чи бойових частин.
Громадський контроль над органами влади потрібен. Антикорупційні активісти не тільки економлять кошти платників податків, а й сприяють зміні ментальності державного апарату. Це беззаперечно.
Але ворожі позиції вражають не рішення наглядових рад і не протоколи засідань. Їх вражають міни, снаряди, дрони, танки і артилерія.
Саме їх наявність є первинним призначенням агенції. Зброя в потрібний час в потрібному місці.
Якщо дотримані процедури, а зброї нема – робота не виконана. Якщо наглядова рада створена, а зброї нема – робота не виконана. Якщо громадський контроль є, а зброї нема – робота не виконана. Якщо корупції нема, але і зброї нема – то це не тріумф антикорупційної системи, а ситуація, коли побічний ефект лікування виявився гіршим за саму хворобу.
Тож потрібна відповідь: а чи була зброя? Що мало бути закуплене, що закуплене по факту, чи задіяні всі українські виробники, чи задіяні міжнародні можливості? Саме такі питання варто задати всім учасникам цього непотрібного шоу: керівнику агенції, членам наглядової ради, міністру і всім іншим. А потім вже розбиратись з наглядовими радами."
Привожу полностью:
"А чи була зброя?
Український публічний дискурс хворий. І це лякає.
Політики, журналісти, активісти, лідери думок – всі обговорюють кадрові зміни в Агенції оборонних закупівель.
Чи правильно була створена наглядова рада? Чи мав міністр погодитись з рішенням наглядової ради чи не мав? Чи мав він право відкликати членів Наглядової ради? Чи відповідає це принципам корпоративного управління? Що скажуть іноземці? Саме це стало головним предметом обговорення про Агенцію оборонних закупівель.
Черговий приклад підміни мети засобами її досягнення. Наявність чи відсутність наглядової ради в публічній дискусії є важливішим предметом, ніж виконання установою свого базового призначення.
Головна функція Агенції оборонних закупівель – зброя. Перший і основний критерій її роботи – зброя є чи нема. Процедури – це засіб. Антикорупція – засіб. Навіть ціна є вторинною, хоча і важливою. Ключовим є фактична наявність зброї на складах Міноборони чи бойових частин.
Громадський контроль над органами влади потрібен. Антикорупційні активісти не тільки економлять кошти платників податків, а й сприяють зміні ментальності державного апарату. Це беззаперечно.
Але ворожі позиції вражають не рішення наглядових рад і не протоколи засідань. Їх вражають міни, снаряди, дрони, танки і артилерія.
Саме їх наявність є первинним призначенням агенції. Зброя в потрібний час в потрібному місці.
Якщо дотримані процедури, а зброї нема – робота не виконана. Якщо наглядова рада створена, а зброї нема – робота не виконана. Якщо громадський контроль є, а зброї нема – робота не виконана. Якщо корупції нема, але і зброї нема – то це не тріумф антикорупційної системи, а ситуація, коли побічний ефект лікування виявився гіршим за саму хворобу.
Тож потрібна відповідь: а чи була зброя? Що мало бути закуплене, що закуплене по факту, чи задіяні всі українські виробники, чи задіяні міжнародні можливості? Саме такі питання варто задати всім учасникам цього непотрібного шоу: керівнику агенції, членам наглядової ради, міністру і всім іншим. А потім вже розбиратись з наглядовими радами."