Розставлю правильні акценти. Коротко…
Перше: Україна не підписувала жодних прямих домовленостей з РФ щодо зерна. Лише з Туреччиною та ООН – щодо організації транспортної логістики для 18-20 млн тонн зерна на суму 10+ млрд доларів...
Друге: РФ брала на себе конкретні зобов'язання перед іншими країнами щодо забезпечення безпеки «зернових коридорів», нестрільби по місцях зберігання/перевалки та шляху прямування. Гарантами того, що Росія в зерновому питанні виявить хоч дещицю осудності, є Туреччина та ООН. Фіксуємо це…
Третє: навмисний удар РФ по Одеському порту буквально за кілька годин після підписання всіх документів ідеально характеризує специфічний «психічний стан» Росії. Вони явно вважають за краще постійно доводити світові, особливо тим, хто все ще плекає ілюзії щодо залишків «російського розуму», що абсолютно недоговороспроможні. І це чудово. Тому що надто вже очевидно…
Четверте: відвертий, неприхований намір ударити по зернових запасах в Одеському порту – це пряме послання росіян арабським та африканським країнам (а саме там – найістотніші нейтральні чи навіть дещо проросійські настрої): «Ви взагалі ніхто! І плювали ми, понтовиті росіяни, на ваші голоди, зерна та інші хотілки!»
І нарешті п'яте: хоче це визнавати хтось чи ні, але Росія навмисно завдала демонстративного та принизливого удару по репутації Туреччини та ООН. Знову ж таки неформально звернувшись до них зі своєю класичною фразою: «Ну і що ви зробите?» Але пам’ятаємо, що саме Туреччина та ООН є повними «гарантами безпеки» транспортних зернових коридорів, і вони ж гарантували голодному світу (не тільки Україні), що Росія буде стояти осторонь хоча б тут…
Дуже красномовна й корисна історія про те, як російська похоронна команда продовжує запекло ховати сама себе.
Перше: Україна не підписувала жодних прямих домовленостей з РФ щодо зерна. Лише з Туреччиною та ООН – щодо організації транспортної логістики для 18-20 млн тонн зерна на суму 10+ млрд доларів...
Друге: РФ брала на себе конкретні зобов'язання перед іншими країнами щодо забезпечення безпеки «зернових коридорів», нестрільби по місцях зберігання/перевалки та шляху прямування. Гарантами того, що Росія в зерновому питанні виявить хоч дещицю осудності, є Туреччина та ООН. Фіксуємо це…
Третє: навмисний удар РФ по Одеському порту буквально за кілька годин після підписання всіх документів ідеально характеризує специфічний «психічний стан» Росії. Вони явно вважають за краще постійно доводити світові, особливо тим, хто все ще плекає ілюзії щодо залишків «російського розуму», що абсолютно недоговороспроможні. І це чудово. Тому що надто вже очевидно…
Четверте: відвертий, неприхований намір ударити по зернових запасах в Одеському порту – це пряме послання росіян арабським та африканським країнам (а саме там – найістотніші нейтральні чи навіть дещо проросійські настрої): «Ви взагалі ніхто! І плювали ми, понтовиті росіяни, на ваші голоди, зерна та інші хотілки!»
І нарешті п'яте: хоче це визнавати хтось чи ні, але Росія навмисно завдала демонстративного та принизливого удару по репутації Туреччини та ООН. Знову ж таки неформально звернувшись до них зі своєю класичною фразою: «Ну і що ви зробите?» Але пам’ятаємо, що саме Туреччина та ООН є повними «гарантами безпеки» транспортних зернових коридорів, і вони ж гарантували голодному світу (не тільки Україні), що Росія буде стояти осторонь хоча б тут…
Дуже красномовна й корисна історія про те, як російська похоронна команда продовжує запекло ховати сама себе.